19 липня 1635 року уперше згадується про формування козацької флотилії на Балтійському морі. У цей день полк „добрих і з морем обізнаних” запорізьких козаків на чолі з Костянтином Вовком прибули на допомогу польському королю Владиславу в гирло Німану для формування флотилії. Згодом з гирла Німану козаки на 30 чайках перейшли до району виконання завдань під Королевець (Кенігсберг). За згадками польського історика О.Радивила, який був свідком походу, козацька ескадра Костянтина Вовка 31 серпня, здійснивши нічний перехід Балтійським морем з Королевця до Піллау, атакувала шведську ескадру і захопила її флагманський корабель, чим „дуже настрашили тим шведів”. Радивил залишив такий опис походу козацької ескадри: „І чисте диво на такім малім судні, оплетенім в’язками тростини, противитися роз’яреному морю! Коли вітер високо підносить пінисті хвилі і здається ось-ось їх розкидає, вони носяться на хвилі прикриті тими плетеними в’язками, прив’язаними з обох боків; коли тиша тихо рухає хвилями, вони за поміччю весел пливуть. Бачила те Піллава на власні очі, як при сильнім вітрі буря, піднявшись, розкидала їх, але без усякої шкоди, повернувшись у свої ряди, вони знову у своїм попереднім порядку стали перед портом”.  Роль  козацтва в українському  суспільстві зросла настільки, що  в Європі  всіх українців почали називати „козацькою нацією”,  а з Військом Запорізьким в дипломатичні стосунки вступили провідні європейські держави.