10 січня 1828 року в селі Ометинці, нині Немирівський район Вінницької області, в родині українського селянина-кріпака народився Кішка Петро Маркович, один з найвідоміших героїв оборони Севастополя під час Кримської війни, учасник Синопської битви.

16.05.1849 через підозру П.Кішки в зв’язках з учасниками селянського повстання на Поділлі, його віддали в рекрути. 20.08.1849 П.Кішка прибув до Севастополя, де зарахований матросом до 30-го флотського екіпажу. Ходив на різних військових кораблях, а коли 1854 р. під час Кримської війни почалась облога Севастополя, призначений на батарею капітан-лейтенанта Перекомського, яка була розташована між 3-м і 4-м бастіонами. Брав участь у 18 вилазках в тил ворога і часто діяв сам — майже щоночі ходив у секрети і повертався з полоненими і важливими відомостями про ворога. Про нього казали, що це той Кішка, що ночами ловив французьких та англійських мишей. Двічі був поранений, підвищений в чині до квартирмейстера, нагороджений знаком відзнаки військового ордена св. Георгія 4-го ступеня, а також двома медалями — срібною за захист Севастополя і бронзовою в пам’ять про Кримську війну. Після війни повернувся до рідного села, став чумакувати, кілька разів їздив по сіль та рибу до Одеси, Миколаєва, Херсона, працював у лісництві. 1863 року його знову взяли на службу, 4 роки прослужив на  Балтійському флоті. Повернувшись знову додому, одружився і останні роки свого життя провів у рідному селі, отримуючи невелику пенсію. Помер на батьківщині 1 лютого 1882 року. Місце поховання невідоме. Образ матроса Кішки виведений практично у всіх художніх творах про Кримську війну. Йому встановлено пам’ятники в Севастополі, Дніпрі та селі Ометинці, іменем П.Кішки названі вулиці в Севастополі, Дніпрі, Києві, Вінниці, Донецьку, Макіївці, Горлівці.