Науково-дослідний центр ЗСУ “Державний Океанаріум” Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”.
Науково-дослідний центр ЗСУ “Державний Океанаріум” Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” на даний час є структурним підрозділом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, який проводить наукову та науково-технічну діяльність як в інтересах безпосередньо Інституту так і Військово-Морських Сил Збройних Сил України у цілому.
Попередниками зазначеного наукового підрозділу були дві потужні науково-дослідницькі організації: Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум” та Науковий центр ВМС.
Першій науковий організм має більш давню історію. Основний напрямок його діяльності у період з дня створення до 2014 року був пов’язаний із новою наукою – гідробіонікою, а основним об’єктом дослідження були дельфіни.
Перші наукові роботи та дослідження у цьому напрямку почав Океанологічний центр у Сан-Дієго (США). ВМФ СРСР відповів розробкою комплексної програми “Океан” – пошук принципово нових способів зменшення спротиву руху тіл під водою, як за допомогою математичних та фізичних моделей, так і шляхом вивчення природних форм – морських ссавців.
Для проведення досліджень у зазначеній галузі, у 1963 році у складі відділу теорії корабля першого ЦНДІ МО СРСР було створено групу з вивчення гідробіонічних принципів і форм дельфіна, а у подальшому було прийняте рішення щодо продовження досліджень та створення для цього під Севастополем спеціальної експериментальної бази ВМФ.
У грудні 1964 року було сплановано передати колишню групу з вивчення гідробіонічних принципів і форм дельфіна відділу теорії корабля першого ЦНДІ МО СРСР, до штату майбутньої науково-дослідної експериментальної бази 1-го Інституту ВМФ (Інституту військового кораблебудування, м. Ленінград).
Саму базу створено Постановою Ради Міністрів СРСР від 18 червня 1965 року №802/00970. Підрозділ отримав назву 184-а науково-дослідна експериментальна база ВМФ (в/ч 13132), а Директивою Головнокомандуючого ВМФ СРСР від 24 лютого 1966 року №807/00899 був затверджений її перший штат, який було виділено із відділу теорії корабля ЦНДІ МО СРСР.
Після створення бази, для проведення досліджень з гідробіоніки морських тварин (дельфінів) для використання їх можливостей у практиці підводного кораблебудування, було створено її 3-й окремий відділ, який перебував під безпосереднім керівництвом командира військової частини 13132. У лютому 1966 року – підрозділу присвоєне закрите найменування “військова частина 13132-О” (пізніше – “військова частина 13132-К”).
Сама 184-а НДЕБ ВМС розташовувалась на березі Балаклавської бухти, а для її окремого 3-го відділу, було виділено узбережжя бухти Козачої, біля Севастополя. Начальником 3-го відділу було призначено капітана 2 рангу Калганова Віктора Андрійовича, учасника Другої Світової Війни, у минулому – легендарного командира розвідзагону на прізвисько “Борода”, який діяв у тому числі і у Криму, та по бойовій діяльності якого було знято фільм “Розвідники”, а письменник Юрій Стрехнін написав книгу “Загін Бороди”.
До призначення командиром військової частини 13132-О, капітан 2 рангу Калганов В.А. займав посаду заступника начальника науково-дослідного відділу теорії корабля першого ЦНДІ МО СРСР.
У подальшому для проведення досліджень із морськими ссавцями, підрозділу був потрібний гідробіонічний комплекс, будівництво якого почалося з 3 квітня 1966 року, а 6 вересня 1975 року відбулось відкриття Головнокомандувачем ВМФ СРСР адміралом флоту Радянського Союзу Горшковим С.Г., Океанаріуму, як науково-дослідного закладу ВМФ.
Тоді ж, з середини 1970-х років Океанаріум починає більше уваги приділяти не підвищенню морехідних якостей кораблів на підставі вивчення дельфінів, а безпосередньо морським ссавцям. На нього покладаються і прикладні задачі досліджень в інтересах ВМФ: дельфінів починають готувати у якості майбутніх елементів спеціалізованих флотських підрозділів, а вже з 1975 року бойовий загін морських ссавців, підготовлений Океанаріумом, заступив на штатне чергування в Севастопольській бухті і спільно із загоном спецназу ніс цілодобове патрулювання. Кожна зміна несла чотиригодинну вахту, виходячи на позиції по спеціальному каналу біля Костянтинівського равеліну.
У своїй спеціальності пошукові дельфіни досягли неймовірної майстерності: їх скидали з парашутів, вони знаходили та ставили мітки на затонувши під час навчань торпеди та інші коштовні вироби та навіть опанували підводне фотографування.
Далі, вже у 80-х роках ХХ століття з Дальнього Сходу в Океанаріум були доставлені сивучі. Подальші задачі Океанаріуму були трансформовані на вивчення морських ссавців (дельфінів та сивучів) з метою удосконалення методів розробки, проектування, створення та управління біотехнічними системами пошукового, рятувального, протимінного, проти диверсійного призначення. Були отримані певні результати з використання службових дельфінів та ластоногих морських тварин для збору розвідувальної інформації, доставки засобів радіоелектронної боротьби у контрольовані противником райони, пошуку та знешкодженні розвідувальних та радіоелектронних засобів противника.
На початку 1990-х років пріоритетним напрямком роботи Океанаріуму було впровадження біотехнічних систем (людина-дельфін-техніка) у практику флоту. 18 квітня 1991 року флотською комісією був підписаний акт про успішне закінчення опитної експлуатації та передачі у склад Чорноморського флоту охоронної біотехнічної системи.
Океанаріум тих років представляв собою хозрахункову наукову базу для проведення прикладних досліджень у різних галузях воєнної науки. Ситуація була ускладнена тим, що його керівництву категорично заборонялась будь-яка господарська діяльність. Засоби на своє існування, включаючи грошове забезпечення військовослужбовців та зарплатню цивільних працівників організація отримувала лише за виконання доручених науково-дослідних робіт. Засоби були скудні та отримувались нерегулярно.
Тяжкі пострадянські часи потребували переосмислення подальшої роботи наукового підрозділу. Військова наукова установа почала нові дослідження “на перспективу” – особливостей взаємодії у біосистемі “людина-дельфін” з метою немедикаментозної корекції функціонального стану людей за допомогою навчених дельфінів (дельфінотерапія).
Командування Океанаріуму та трудовий колектив на загальних зборах прийняли нову стратегію виживання. По-перше, певною мірою розсекречувати діяльність закладу, по-друге, – почати заробляти самім на своє існування. Все почалось із створення працівниками закладу підприємств “Афаліна” на території частини та “Життя моря” в Алушті, передача ним вибракуваних за віком та за станом морських ссавців та у подальшому – організація шоу програм з їх участю. Крім того укладалися договори з різними фірмами на сумісне використання територій, вільних виробничих приміщень та використання обладнання. Суттєву роль у збереженні закладу та його утримання у важки часи шляхом створення в Океанаріумі власних джерел фінансування наукових досліджень зіграв заступник начальника центру, кандидат технічних наук, капітан 1 рангу Кулагін Валерій Володимирович.
Таким чином, вже у 1992 році загрози ліквідації Океанаріуму внаслідок фінансових та матеріальних проблем не існувало. Проте гостро стало питання юрисдикції закладу.
Тоді Океанаріум був підпорядкований начальнику 172 НИЦ ВМФ (м. Ленінград), який у свою чергу – начальнику радіотехнічного управління ВМФ (м. Москва), а останній – Головнокомандуючому ВМФ по озброєнню та судноремонту. За попереднім рішенням представників рф Океанаріум підлягав скороченню та ліквідації, а його штат мав бути переданий для збільшення складу безпосередньо 172 НДЦ у м. Ленінград.
Напроти, молода Україна піклувалась у цей час побудовою власних Збройних Сил та доля Океанаріуму їй була небайдужа. У середині вересня 1992 року до закладу прибула комісія Головного штабу Збройних Сил України, яку очолював його начальник генерал-майор Лопата Анатолій Васильович.
Військовослужбовцям науково-дослідного закладу пропонувалось самим прийняти рішення, у яких збройних силах проходити подальшу службу. Із 16 офіцерів та мічманів, тільки один капітан 3 рангу вирішив служити в зс рф., інші вступили до лав ЗС України та залишились служити у Океанаріумі. Із службовців, лише колишній заступник начальника Океанаріуму на той час звільнившись у запас, звільнився з роботи та виїхав у м. Ленінград. Всі інші наукові працівники та обслуговуючий персонал побажали залишитись на роботі в Океанаріумі у складі ЗСУ.
Океанаріум становився науково-дослідним центром, його штат збільшувався до 450 чоловік, а направлення діяльності значно розширювались. На установу було покладено задачі по розробці організаційних та технічних аспектів пошуково-рятувального забезпечення діяльності усіх видів Збройних Сил України на морі та у водних басейнах: проблеми спасіння моряків, льотчиків, підводників; водолазні, підводно-технічні суднопідйомні та підводні роботи.
Крім відділу гідробіонічних досліджень вводились й інші відділи: проблем пошуково-рятувального забезпечення збройних сил, глибоководних робіт, проблем охорони узбережжя України, а також ряд лабораторій по забезпеченню діяльності збройних сил при виконанні робот в морі.
Начальник Центрального науково-дослідного інституту ЗС України генерал-майор Лосєв Іван Федорович, після спілкування з представниками Океанаріуму погодився взяти заклад до своєї структури.
Наказом Міністра оборони України від 23 лютого 1993 року №025 було введено в дію тимчасове Положення про Науково-дослідний центр “Океанаріум” – філію Центрального науково-дослідного інституту Міністерства оборони України.
Ближче до середини 90-х, на підставі сумісного наказу Міністра оборони України та Президента Національної академії наук України від 16.05.1994 року №022/0100 Науково-дослідницький центр “Океанаріум” було реорганізовано у Науково-дослідний центр “Державний океанаріум” Міністерства оборони України і Національної академії наук України – філію Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 206-р. “Про створення Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум”, на базі філії ЦНДІ Збройних Сил України створено самостійну науково-дослідну установу – Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум”. На виконання цього розпорядження наказом Міністерства оборони України від 16.05.2002 року №165 “Про заходи щодо створення Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” затверджене Положення, яке введене в дію з 01.10.2002 року. Цім ж наказом “Державний океанаріум” було підпорядковано начальнику воєнно-наукового управління – заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України з наукової роботи.
Океанаріум отримав статус юридичної особи та був внесений у Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
Океанаріум у складі України зміг стати експериментальною та випробувальною базою та одночасно науковим центром, де акумулювалися та апробувалися нові знання та результати чисельних наукових колективів у сфері не тільки гідробіоніки. За його допомогою здійснювався зв’язок та координувалися роботи сумісно з організаціями багатьох міністерств та відомств України. Подібних наукових організацій у Європі не існувало, а у світі аналогічна установа є лише у США – це Океанологічний центр у Сан-Дієго.
Створений (збудований з нуля), до 2010 року Океанаріум досяг піку свого розвитку. Накопичений науково-методичний потенціал, експериментальна та матеріальна бази з системою гідротехнічних споруд, наявністю спеціалізованих суден, підводних апаратів, розплідника морських ссавців, устричної ферми, а також територія двох заповідників надавали можливість: проводити фундаментальні, прикладні і пошукові дослідження з теоретичних і прикладних проблем загальної біології, екології, морфології, фізіології, поведінки і ветеринарії, біогідродинаміки і біогідроакустики морських тварин; досліджувати оптимальні режими і терміни реабілітації основних фізіологічних функцій організму людей з професійною патологією і проводити лікувально-оздоровчі заходи за участю навчених дельфінів (сеанси дельфінотерапії). А також здійснювати дослідження підводних біотехнічних систем і розробку технічних засобів на біонічних принципах; виконувати підводно-пошукові і підводно-технічні роботи з використанням біотехнічних систем, водолазів і підводних апаратів; проводити підготовку тренерів морських тварин, водолазів і фахівців пошуково-рятувальної служби; вирішувати завдання прикладної екології, моніторингу стану навколишнього середовища, паспортизації кораблів, суден та берегових об’єктів, створення морського комплексу екологічного моніторингу, очистки морської води з використанням природних біофільтрів; виконувати заходи щодо пропаганди природоохоронної діяльності, екологічного виховання громадян, та збереження біологічного різноманіття. У той період найзнаменитіші вчені та найпотужніші наукові організації і не тільки України мали за честь співпрацювати з Океанаріумом. Більше 40 інститутів у різні часи працювало на території центру, створюючи наукову базу та отримуючи наукові дані.
На відміну від Океанаріуму, друга організація – попередник Науково-дослідного центру “Державний океанаріум” ІВМС НУ “ОМА”, з’явилась вже за часів Незалежної України.
Науково-дослідний центр ВМС було створено на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.92 року № 490 “Про реформу системи військової освіти” та наказу Міністра оборони України від 25.07.92 № 133 на базі Севастопольського військово-морського інституту.
Заклад став головною науково-дослідною організацією ВМС України в галузі воєнного будівництва, воєнного кораблебудування, морського озброєння та військово-морської техніки.
Вказаний підрозділ очолив випускник факультету кораблебудування вищого військово-морського інженерного училища імені Ф.Е.Дзержинського, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, капітан 1 рангу Чубаров Сергій Миколайович, який був призначений наказом Міністра оборони України від 09.04.93 №0708. На той час у центрі було У центрі загалом було понад 130 осіб, серед який 1 доктор наук та 6 кандидатів наук.
У 1994 році наказом Міністра оборони України від 16.10.94 № 632 начальником НЦ ВМС призначений к.т.н, с.н.с, капітан 1 рангу БЕЗУГЛИЙ Микола Миколайович.
У 1995 році вищезазначену 184-у НДЕБ ВМС у Балаклаві ліквідовано, на її фонди, у листопаді того ж року перебазовується зазначений науковий підрозділ СВМІ, і отримує назву Науковий центр Військово-Морських Сил (при СВМІ). В його розпорядженні будинок-лабораторний корпус за адресою вул. Назукіна, 29, а також розташований поруч будинок полігону і головне – бібліотека колишньої 184-ї НДЕБ з результатами досліджень бази. Дослідження проводяться у двох напрямках:
розвиток воєнно-теоретичної складової (військове мистецтво, будівництво Військово-Морських Сил Збройних Сил України управління Військово-Морськими Силами Збройних Сил України, теорія розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України);
та військово-технічної (проблеми військово-технічної політики, накопичення науково-технічного потенціалу, розробка, продовження ресурсу та модернізація морського озброєння і техніки).
Починається повно планова наукова робота в інтересах ВМС України.
03 грудня 1996 року згідно Директиви Міністра оборони України від 27.08.96 №Д-115/1/0202 Науковий центр ВМС перейшов на окремий штат 54/016-51 (51) від 21.09.96. У штаті було понад 60 офіцерів та понад 50 цивільних. Начальником залишився капітан 1 рангу Безуглий М.М.
У 1998 році Директивою командувача №033 від 14.09.98 з 1 січня 1999 року НЦ ВМС вилучений зі складу СВМІ та підпорядковується заступнику Міністра оборони України – командувачу ВМС.
За період 1997-2001 років НДЦ було виконано 112 науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, результати 81% яких впроваджені у практику.
З 03.11.04 згідно директиви Головнокомандувача ВМС ЗС України від 24.04.04. Д-3, Науковий центр ВМС (при СВМІ) передислоковано з фондів військового містечка №Б-78 (м. Севастополь, Балаклавський район, набережна Назукіна, 29) на фонди військового містечка №75 (м. Севастополь, Гагарінський район, вулиця Дибенка, 1).
Центру виділяють частину п’ятиповерхового будинку житлового корпусу №2 (ЖК-2, будівля 208, 2 та 3 поверхи) та деякі будівлі лабораторій. Установа зберігає окремий штат, перевозить до СВМІ бібліотеку (у тому числі і з результатами досліджень 184-ї НДЕБ), секретну частину, має назву Науковий центр ВМС (при СВМІ) та відтепер, знаходиться у оперативному підпорядкуванні Інституту.
У 2005 році, першому начальнику Наукового центру ВМС капітану 1 рангу М.Безуглому виконується 55 років, він звільнений у запас за граничним віком. Начальником центру призначений наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 10.08.05 №10 колишній випускник та викладач СВВМІУ, один з перших науковців центру, к.т.н., капітан 1 рангу Береза Борис Петрович. Сам М.Безуглий залишається цивільним науковцем центру.
У 2007 році за результатами організаційно-штатних заходів Науковий центр ВМС остаточно підпорядкований інституту. 04.01.2006 року згідно вимог директиви командувача ВМС ЗС України від 29.12.05 №Д-14/2/2007 внесено зміни до штату №54/019-52 (01) Наукового центру ВМС (при СВМІ).
Науковий підрозділ втратив статус окремої частини, штат був суттєво скорочений. Було також змінено структуру центру: замість науково-дослідних управлінь введено науково-дослідні відділи із науково-дослідними лабораторіями у своєму складі.
Цього ж року начальник центру капітан 1 рангу Б.Береза звільняється у запас. Згідно з наказом Командувача ВМС ЗС України від 27.11.07 №208 начальником НЦ ВМС призначений к.т.н., с.н.с., капітан 2 рангу С.Розгонаєв.
1 вересня 2009 року шляхом реорганізації Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту імені П.С. Нахімова, утворено Академію військово-морських сил імені П.С. Нахімова. У наслідок чергових штатно-організаційних закладів, Науковий центр ВМС перейшов до складу вищезазначеної академії та зазнав чергових скорочень: були ліквідовані науково-організаційний відділ, фінансова та секретна частини, фонд бібліотеки центру переданий до бібліотеки Академії.
Начальник НЦ ВМС тепер безпосередньо підпорядковується начальнику Академії, а з питань наукової і науково-технічної діяльності – голові Воєнно-наукової ради ВМС ЗС України (начальнику штабу – першому заступнику командувача ВМС ЗС України). З травня 2011 року до тимчасового виконання обов’язків заступника начальника центру з наукової роботи приступив капітан 2 рангу ГАВАЛЮХ Олег Степанович.
У лютому 2013 року капітан 1 рангу С. Розгонаєв був призначений начальником кафедри в АВМС імені П.С. Нахімова, центр очолив капітан 1 рангу О.Гавалюх, заступником начальника центру призначено капітана 2 рангу І. Плетяного, який на той час закінчив докторантуру.
Науковий потенціал НЦ ВМС тих часів був досить потужний та складав 17 дипломованих вчених – із них 2 доктори технічних наук, 1 доктор військових наук, 13 кандидатів технічних наук та 1 кандидат фізико-математичних наук.
НіНТД центру у 2013 році здійснювалась за планом, однак у останньому кварталі року політичні події у країні внесли у діяльність свої корективи. Більшу частину роботи Наукового центру складали задачі із захисту Академії, а згодом – і з підготовки до передислокації його у її складі Академії до нового місця розташування.
Станом на 2014 рік дві науково-дослідні організації зустріли у різних статусах: Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум” – окрема військова частина центрального підпорядкування, на окремій території із великою матеріальною базою, Науковий центр ВМС – структурний підрозділ у складі Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова із розміщенням на її фондах.
Відповідно і передислокація зазначених наукових підрозділів відбувалась за різними сценаріями.
З отриманням команди про передислокацію, частина особового складу Наукового центру (9 офіцерів – одна сьома від загальної кількості, у тому числі начальник НЦ капітан 1 рангу О. Гавалюх та його заступник капітан 2 рангу І. Плетяний), 04.04.2014 року відбула на власних авто у колонні автотранспорту Академії у місто Одеса. Прибувши до Одеси в ніч з 04 на 05.04.2014 року, особовий склад центру був розміщений у приміщеннях Наукового центру Військової Академії, для проживання особового складу були виділені номери готелю “Біла Акація”. У подальшому, з формуванням Факультету військово-морських сил Одеської морської академії, Науковий центр ВМС було розформовано, натомість у складі Факультету були з метою забезпечення безперервності наукового процесу було створено дві науково-дослідні лабораторії при кафедрі корабельної енергетики та електроенергетичних систем та кафедрі озброєння та зв’язку. Лабораторії були укомплектовані частково за рахунок офіцерів колишнього НЦ ВМС та Академії, а також набраних цивільних фахівців. Науковий процес було продовжено. Обидві науково-дослідні лабораторії, у складі Факультету, а в подальшому і Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, проіснували нетривалий час, однак зуміли провести дослідження у галузі використання у морському озброєнні енергії морської хвилі та висвітлення надводної обстановки відповідно. Крім того, офіцери лабораторій залучались в інтересах кафедр для проведення лекцій та участі в екзаменаційних сесіях бакалаврів та магістрів.
Щодо Океанаріуму, який на той час був захоплений військовослужбовцями рф, то згідно Спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.04.2014 № Д-322/1/05 “Про передислокацію військових частин з тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя”, Науково-дослідному центру ЗСУ “Державний океанаріум” було поставлено задачу передислокації до нового місця розташування у термін з 30.04. по 31.07.2014 року.
Із всього особового складу Океанаріуму залишилися вірними присязі 11 чоловік: чотири чоловіки із наукової складової Океанаріуму – 3 офіцера та один мічман, а також 7 військовослужбовців дивізіону плавзасобів, який на той момент перебував у складі наукового закладу (члени екіпажів суден “Почаїв”, “Кам’янка”, а також гідронавти екіпажних глибоководних апаратів).
6 травня 2014 року, морське водолазне судно “Почаїв”, яке належало НДЦ ЗС України “Державний океанаріум”, без прапорів впізнання було виведено російськими буксирами зі Стрілецької бухти, Севастополь для його подальшої передачі цивільним українським буксирам та буксировки до міста Очакова. В подальшому, судно “Почаїв” було передислоковано до Одеси.
Морське водолазне судно “Кам`янка”, що також належало Океанаріуму, 03 червня 2014 року, без прапорів впізнання було виведено російськими буксирами з бухти Козача, Севастополь та передано українській стороні за межами 12-мильної зони для подальшого буксирування до Очакова.
У листопаді 2014 року, відповідно до Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та наказу Міністерства оборони України від 19.11.2014 року № 824, з метою організації функціонування корабельного складу Збройних Сил України, комплектування плавзасобів екіпажами, забезпечення подальшого функціонування Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум”, морські водолазні судна “Почаїв” та “Кам`янка” були передані до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України. У подальшому тому 7 військовослужбовців Океанаріуму було переведено до надводним підрозділам Військово-Морських Сил Збройних Сил України, хтось, по прибуттю до Одеси, звільнився. У кінцевому рахунку, із всього особового складу Океанаріуму у строю залишився лише капітан 1 рангу Титаренко Сергій Анатолійович, начальник науково-дослідного відділу.
У подальшому велику роль у відновленні океанаріуму зіграв начальник воєнно-наукового управління Генерального штабу Збройних Сил України полковник Гусак Юрій Аркадійович.
Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.08.2014 №Д-322/1/07 “Про проведення додаткових організаційних заходів в Збройних Силах України у 2014 році” були внесені зміни до штату підрозділу, анульовані його умовне найменування та ідентифікаційний код, та відповідно надані нові.
А вже з осені 2014 року Науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум”, не зважаючи на низку існуючих проблем продовжив свою активну наукову та науково-технічну діяльність в інтересах Збройних Сил України.
У вересні 2014 року начальником науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум”, призначено підполковника Дончака Андрія Михайловича, у минулому старшого викладача кафедри військової академії (м. Одеса), кандидата психологічних наук. Океанаріуму було виділено приміщення, повністю переформовано та доукомплектовано новим науковим та науково-технічним персоналом.
Основним призначенням Науково-дослідного центру стало проведення досліджень проблем розвитку, удосконалення та подальшого використання пошуково-рятувальних, біотехнічних засобів і систем, глибоководних і підйомних робіт, воєнно-наукового та науково-технічного супроводження їх розробки, медико-біологічних аспектів життєдіяльності людини і тварин у морському середовищі, загальної біології, гідродинаміки та гідроакустики, фізіології поведінки і особливостей розумової діяльності морських ссавців, створення наукових засад раціонального використання ресурсів морських акваторій України та попередження негативних результатів антропогенного впливу на морське середовище.
У лютому 2016 року науково-дослідний центр Збройних Сил України “Державний океанаріум” було передано до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Вперше Океанаріум перестав бути у статусі частини центрального підпорядкування. Океанаріум продовжив наукову та науково-технічну діяльність в інтересах Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
У липні 2018 року, з метою оптимізації та вдосконалення існуючої системи наукових досліджень в інтересах ВМС ЗС України, Кабінет Міністрів України за пропозицією Міністерства оборони України ухвалив розпорядження від 11 липня 2018 року № 490-р щодо проведення реорганізації Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” з подальшим його підпорядкуванням до складу вищого навчального закладу Міністерства освіти і науки України.
Протягом жовтня 2018 року Науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” було підпорядковано начальнику Інституту військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”. Начальник центру полковник Дончак А.М. у січні 2019 року виведений у розпорядження начальника Інституту ВМС НУ “ОМА”.
У період лютий 2019 – травень 2019 р.р. посада начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” була вакантною. Тимчасово виконував посаду заступник начальника центру капітан 1 рангу Добринін Євгеній Вікторович.
Останнього, у травні 2019 року було призначено на посаду начальника науково-дослідного центру Збройних Сил України “Державний океанаріум” Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”.
Після приєднання Океанаріуму до інституту ВМС НУ “ОМА”, зазначена науково-дослідна установа втратила статус юридичної особи, але зберегла свою назву. Під час її приєднання до вищого військово-морського закладу, дві останні наступники Наукового центру Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова – науково-дослідні лабораторії Інституту були розформовані, їх особовий склад увійшов до особового складу Океанаріуму.
24.02.2022 року Науково-дослідний центр ЗСУ “Державний Океанаріум” Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” переведено на штат воєнного часу.