16  лютого 1873 року народився В’ячеслав Євгенович Клочковський –  військово-морський діяч України і Польщі, Командувач морськими силами Чорного моря Української Держави, контр-адмірал.

Біографія В.Клочковського складна і неоднозначна. На посаді штурманського офіцера крейсера „Адмірал Нахімов” брав участь у Цусімській битві, де потрапив  до японського полону. Після звільнення командує на Чорноморському флоті підводними човнами „Пєскарь” і „Окунь”, у подальшому на Балтійський флоті загоном підводних човнів, суднами „Бакан”, „Хабаровськ” та ескадреним міноносцем „Страшный”, перед початком і в часи І Світової війни – Підводною бригадою Чорного моря.  У 1917 р. В. Клочковський очолює  «рух за єднання матросів, солдат і офіцерів на основі нових взаємовідносин і дисципліни в новій демократичній республіці»  та  створює  товариство поляків у Севастополі. 10.06.1918 призначений Гетьманом П.Скоропадським тимчасовим командувачем флоту і представником уряду в Криму і Севастополі із залишенням на посаді начальника Підводної бригади, яка у повному складі була зарахована до українського флоту.  12.11.1918 наказом Гетьмана України призначений командувачем Українського Державного флоту, з падінням Гетьманату у грудні 1918 р. наказав спустити українські прапори на кораблях, сприяв передачі флоту Антанті, за що був звільнений та підлягав арешту Директорією УНР, переховувався у Севастополі.  У березні 1919 р. вступає на службу до польського флоту, де його було призначено заступником начальника департаменту Морських справ Військового відомства Польщі. Був представником  Польської Республіки на Мирній конференції в Парижі, представляв польський флот на конгресі Морської ліги Європи у Парижі. У 1919-1922 роках – повноважний військовий аташе у посольстві Республіки Польщі в Лондоні. У 1922-1925 роках – заступник командувача Військового флоту Республіки Польща. У 1927 році повертається до Війська Польського, командує дивізією в Торуні у чині бригадного генерала. Вийшов у відставку в 1928 році. Помер у Варшаві 5 січня 1930 року, похований на цвинтарі Повонзки.

Ілюстрації з мережі Інтернет.