15 квітня 1914 року в Миколаєві компанією «Наваль» спущений на воду лінкор «Імператор Александр III» (у подальшому «Воля», «Генерал Алєксєєв»), у 1917-1919 роках — один з флагманів Українського військово-морського флоту. Основні характеристики: водотоннажність 22 600 тон, довжина 168.0 м, ширина 27.4  м, швидкість 21  вузол, екіпаж 1220 осіб, озброєння: 4х3 305мм/52, 20х1 130мм/55, 5 75-мм гармат, 4 450-мм торпедних апарати, 4х1 7.62-мм кулемети. Закладений 11.06.1911, на початку 1917 р. увійшов до реєстру ЧФ. Після Лютневої революції названий «Воля», на кораблі утворена українська рада. 12.10.1917 разом з іншими кораблями на один день підняв українські прапори та сигнал «Хай живе вільна Україна». У листопаді 1917 р. виходив в море на перехват турецького крейсера «Міділлі». 22.11.2017 знову підняв український прапор, екіпаж проголосив, що лінкор входить до складу флоту УНР. У грудні 1917 р. змусив командування V Кавказького корпусу видати накази про українізацію і повернення додому 2-х дивізій. На початку 1918 р. захоплений більшовиками, 29.04.1918 за наказом командувача ЧФ підняв український прапор, але піддавшись більшовицькій агітації вийшов в море курсом на Новоросійськ. Там, виконуючи волю екіпажу, змінивший М. Сабліна на посаді командувача флотом командир «Волі» капітан 1 рангу О.Тіхмєнєв, 17 червня прийняв рішення повернути кораблі до Севастополя. Більшовики заявили, що підірвуть корабель мінною атакою. У відповідь «Воля» розвернула гармати і пригрозила потопити кожного, хто спробує наблизитись на дистанцію мінної атаки. Так, протримавши міноносці під прицілом, лінкор дав можливість іншим кораблям безпечно вийти в море; «Воля», гідрокрейсер «Імператор Траян» та 7 міноносців, знову піднявши українські прапори, 18 червня повернулись до Севастополя. З цих кораблів новий командувач ЧФ М.Остроградський створив українсько-кримську флотилію під командуванням контр-адмірала С. І. Бурлея. У листопаді 1918 р. війська Антанти захопили більшість кораблів флоту Української Держави. Під англійським прапором і з англійською командою корабель було відправлено до турецького порту Ізмір, де був переданий Збройним Силам Півдня Росії. У серпні 1919 р. повернувся до Севастополя, який перебував під контролем Добровольчої Армії Денікіна, корабель перейменовано на «Генерал Алєксєєв». Очолив морські сили білогвардійців у Чорному морі, вів бойові дії проти більшовиків. У 1920 р. евакуював врангельців з Криму до Стамбулу та туніської Бізерти. Після тривалих перемов, 29.10.1924 уряд Франції визнав корабель власністю СРСР. 1936 р. розібраний на металобрухт. Гармати корабля 1940 р. продано Фінляндії, яка встановила їх на островах Макілуото и Куйвісаарі.