У квітні 1771 року розпочався рейд запорізьких козаків Чорним морем. Морські чайки з тисячею козаків під командуванням полковника Якова Сідловського відправилися від Запорізької Січі, мимо Очакова и Кінбурна. Похід тривав до серпня 1771 р. Після важких боїв чайки дісталися Дунаю. Незважаючи на невеликі сили, козаки дійшли до Кілії, а, також ходили під Тульчин, Ізмаїл, Браїлів, Маччин та Сілістрію.

У березні 1771 року до Запорозького коша кур’єр доставив листа від Катерини II, яка в розпал російсько-турецької війни просила їх: „Не можно ли из Сечи Запорожской, мимо Очакова и Кинбурна, пройти лодками в Черное море и оттуда на Дунай или хотя бы до Аккермана?” На той час російського флоту в Чорному морі ще не було, існував лише український козацький флот, для якого шлях із Січі на Дунай був традиційним напрямком операцій. Лист 11.04.1771 розглядала Січова військова рада, де за пропозицією кошового отамана П.Калнишевського було вирішено спорядити морський похід на Дунай і призначено командиром цього походу (похідним отаманом) полковника Я.Сідловського. Напередодні походу генерал-прокурор сенату В’яземський у листі до кошового отамана Калнишевського писав: „Каковой опись (Дніпровсько-Дунайського району) не только немало способствовать может в нынешних военных операциях, но и впредь послужит для Войска Запорожского немалой выгодой. Как же сие предприятие сопряжено с храбростью и мужеством, то тем более и уповать, что из команды Запорожского Войска по изведанной в них храбрости и отважности скорее других за сие дело возьмутся и удачнее могут исполнить, тем, наверное, что места по Днепру и самое оное течение им в скорости известны”. На той час Військо Запорозьке мало лише 19 справжніх бойових кораблів. На цих чайках 16.04.1771 Я.Сідловський із тисячею козаків вирушив із Січі в морський похід до гирла Дунаю, під час якого проводили розвідку і спостереження за турецькими морськими силами, що дислокувалися в Кінбурні й Очакові, вели бої з ворожими кораблями, які намагалися висаджувати десанти в пониззях Дніпра і Бугу. Похід флотилії Я.Сідловського був надзвичайно важким. Повз Очаків і Кінбурн у Чорне море козаки прорвалися з боєм.

Про прорив козаків турки негайно сповістили по всьому Чорноморському узбережжю. На них всюди чатували турецькі кораблі, тож до Дунаю вони дісталися після важких і кровопролитних боїв. Рухалися двома групами. На перших дев’яти чайках командував Дуплич, на решті — полковник Коленко. Незважаючи на незначні сили своєї флотилії, Сідловський зміг посіяти страх і паніку в турецьких чорноморських портах і дійти до Акермана, Кілії, Ізмаїла, Галаца і Силістрії, козаки проводили навігаційні роботи з визначення глибин, морських течій та склали перші лоції цього чорноморського району. Крім того, вони вистежували турецькі морські шляхи, нападали на турецькі берегові укріплення, взяли в полон чимало турецьких моряків і, як оповідає А. Кащенко, піднесли славу Війська Запорозького на таку височінь, на якій вона вже давно не бувала. Та найбільш значимим результатом походу Я.Сідловського був не військовий успіх, а „журнал”, що його вів Сідловський, в якому пунктуально було описано весь похід. Цей „журнал” терміново було доставлено до Санкт-Петербурга, де він обговорювався в Державній Раді як найважливіший розвідувальний документ і став основою для складання плану воєнної кампанії 1787 – 1791 рр. За рішенням Ради у вересні 1771 р. на Січ було направлено 1000 срібних медалей запорожцям „на відзначення наданих ними заслуг”. Прості козаки отримали срібні медалі на кшталт „рублевика”, а старшина – іменні золоті медалі. На кожній медалі було викарбовано напис: „За надані війську заслуги. 1771”. Це була перша медаль на честь бойового походу і операцій, проведених козацьким флотом України, перша медаль за перемогу над ворогом у Чорному морі. Та одержати заслужені нагороди судилося далеко не всім героям. З Дунайського походу не повернулася майже третина бойового складу козацької флотилії. На зворотному шляху помер від ран і Я.Сідловський. За традицією його тіло козаки обв’язали червоною китайкою і під гарматний салют поховали в пучині Чорного моря.