23 квітня 1918 року більшовицька Рада Народних Комісарів надіслала на ЧФ наказ залишити головну базу в Севастополі і перебазувати кораблі до Новоросійська. У телеграмі вказувалося: «Совнарком предлагает Черноморскому флоту оказать энергичное сопротивление захвату Севастополя, а в случае невозможности удержать Севастополь со всеми судами, могущими выйти в море, перейти в Новороссийск, уничтожив все остающиеся в Севастополе суда, имущество и запасы». Протидіючи більшовицькій пропаганді, Український військовий комітет організував зустрічі з екіпажами кораблів і роз’яснював, що німці підходять до Криму як союзники згідно договору з УНР. Особовий склад 2-ї бригади лінкорів, дивізія підводних човнів капітана 1 рангу В.Клочковського, транспортної флотилії та бригади крейсерів відмовилися виконувати рішення по евакуації до Новоросійська. Днем раніше, 22.04.1918 командувач Чорноморським флотом контр-адмірал М.Саблін наказом по флоту оголосив: «…всі судна, портове майно, які знаходяться у портах Криму, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори». 29 квітня 1918 року штабний корабель «Георгій Побідоносець» стояв під сигналом «Обійняв командування українським Чорноморським флотом. Адмірал Саблін», а на адресу Центральної Ради було надіслано телеграму, якою М.Саблін доповів  про підйом українських прапорів на флоті та Севастопольській фортеці. А вже невдовзі він зголосився на вимогу Раднаркому і особисто вивів до Новоросійська під Андріївським прапором частину кораблів (2 новітніх лінійних корабля, 14 есмінців, 10 бронекатерів, гідрокрейсер, яхта і 4 транспорти), чим порушив домовленості УНР з Німеччиною. Частина кораблів була затоплена на рейді Новоросійську, деякі у червні повернулися до Севастополя, а сам М.Саблін заарештований більшовиками. У цей же час, капітан 1 рангу М.Остроградський, комендант Севастопольської фортеці, на нараді Центрофлоту заявив, що кораблі і військові частини, які стоять під українськими прапорами, виконувати наказ радянського уряду Росії від 23.04.1918 про перехід флоту до Новоросійська не будуть і підпорядковуються законному уряду незалежної України. 30 квітня, після відходу частини флоту, через провокацію більшовиків, до Новоросійська, призначений командувачем Українським Воєнним Флотом у Севастополі. Спільно з контр-адміралами В.Клочковським та С.Бурлеєм організував на «Георгії Побідоносці» штаб українського флоту, приступив до  розбудови флоту, до якого увійшли 7 лінкорів, 4 крейсери, 12 есмінців, дивізія підводних човнів, 5 плавбаз, 3 допоміжні крейсери, транспортна флотилія, 2 авіаційні бригади колишнього ЧФ. Але порушення М.Сабліним домовленостей з німецьким військовим керівництвом спровокувало їх зайняття Севастополя, а відродження ВМС Української Держави розпочалося в умовах окупації.