29 квітня 1918 року патріотичний тиск української більшості екіпажів кораблів ЧФ і Української громади Севастополя змусили контр-адмірала М.Сабліна, який незадовго до цього погодився обійняти посаду командувача, офіційно оголосив весь Чорноморський флот флотом УНР, та віддати наказ о 16:00 урочисто підняти українські прапори на кораблях та Севастопольській фортеці. Згодом Святослав Шрамченко, що був свідком тих історичних подій, пізніше згадував: “29 квітня 1918 року був чудовий день. Севастопольський рейд вилискував як люстро. В год. 16. флягманський корабель Чорноморської фльоти, лінійний корабель «Георгій Побідоносець» з наказу командуючого фльотою підніс сигнал: «Фльоті підняти український прапор!». На більшості кораблів почулася команда: «Стати до борту!». На цю команду, по-старому, як це було в бойовій Чорноморській Фльоті, не розбештаній ще революцією, стали моряки вздовж борту лицем до середини корабля. «На прапор і гюйс — струнко! Український прапор піднести!». Під сурми і свист підстаршин-моряків злетіли угору матроські кашкети, піднеслися над цілою Фльотою синьо-жовті прапори і залопотіли в повітрі. Під вечір зі штабу флоту до Києва була направлена радіограма: «Браття Київської Центральної Ради! Сього числа Севастопольська фортеця і флот, що знаходиться в Севастополі, підняли український прапор. Контр-адмірал Саблін».