04 червня 1775 року 90-тисячна російська армія оточила 10-тисячне запорізьке військо на Січі. В ніч з четвертого на п’яте червня більша половина запорожців, передбачаючи загибель Січі,  а після неї, якщо не  власну смерть то кріпацтво,  на  двох десятках  чайок  вийшла з Січі, переправилась на річку Підпільну, і, забравши припаси, під проводом військового старшини Андрія Ляха направилась на Дунай, у свою другу еміграцію, де на острові Святого Юрія заснували Задунайську  Січ. Задунайці зберегли звичаї і устрій Запоріжжя. Найвищим органом була військова рада, яка обирала кошову старшину — кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула. До кошової старшини належав і товмач-драгоман (перекладач). У військовій раді могли брати участь усі козаки. Крім власне військової справи і вишколу, козаки займались рибальством, мисливством, скотарством і хліборобством. На Січі існувала січова школа і бібліотека, де зберігалась література духовного та історичного змісту.

         Ілюстрації з мережі Інтернет