06 липня 1747 року в Шотландії народився Джон Поль Джонс – національний герой США, один із засновників американських ВМС, контр-адмірал, командувач вітрильної флотилії Чорного моря, почесний козак Війська Запорізького Низового.
У 13 років юнгою пішов на флот, а в 21 рік — капітаном і власником трьох суден. З 1772 р. на Континентальному флоті США, командував кораблями «Альфред» «Провіденс», «Альфред» та «Рейнджер» на яких провадив операції проти англійських торгових суден. Під чорними вітрилами, уночі атакував британський військовий порт Уайтхевен, підпалив караван, узяв здобич та повернувся до Дувра, за що прозваний Чорним Корсаром. У 1779 р. під його проводом було вже п’ятнадцять суден об’єднаної американсько-французької ескадри, яка атакувала Ліверпуль, де захоплено 56 суден. Крилатою стала відповідь Дж.П.Джонса «Сер, я ще не починав битися» (англ. Sir, I have not yet begun to fight!) на вимогу здатися від капітана англійського фрегат «Serapis» в бою 23.09.1779, коли британці артилерійським вогнем знесли палубу й убили половину команди американського корабля «Bonhomme Richard». Дж.П.Джонс організував абордаж та в бою взяв у полон англійську команду і наявні на кораблі скарби. Готуючись до війни з Туреччиною та не маючи сил на Чорному морі, окрім козацької Лиманської флотилії, Катерина II через посла при Людовикові XVI І.Смоліна запросила Дж.П.Джонса на службу. У 1788 р. отримав патент на чин контр-адмірала на ім’я Павла Джонеса, під цим ім’ям прибув до Херсона. Брав участь у бойових діях російсько-турецької війни (1787—1792) разом із Чорноморською козацькою флотилією під командуванням С.Білого та А.Головатого. Командував вітрильною ескадрою під час боїв у Дніпровсько-Бузькому лимані. Близько познайомився з Сидором Білим та козацькою старшиною, які нарекли його Павлом та урочисто прийняли у запорожці, подарували козацьку шапку, червоний кунтуш і шаровари, чоботи, пояс з пістолетами, люльку і шаблю. Після війни Джонсу запропонували посаду командувача Балтійського флоту, але він відмовився від подальшої служби Російській імперії. У 1790 р. оселився в Парижі. У червні 1792 р. призначений консулом США у Франції, але 18 липня 1792 р. несподівано помер. 1905 р. заспиртоване тіло переправили до США і з почестями перепоховали на території військово-морської академії в присутності Президента Теодора Рузвельта.
