05 жовтня 1883 року в с.Ярівка (нині – Чернівецької області) народився Петро Федорович Болбочан, український військовий діяч, полковник, командир Кримської групи Армії УНР.
1909 р. закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище, під час І світової війни командував розвідувальними та кулеметними підрозділами. Після революції українізував частини російської армії, брав участь у формуванні 1 Українського полку ім. Б.Хмельницького, сформував та 22.11.1917 призначений командиром 1 Українського Республіканського полку. У січні 1918 р. в Києві формує Республіканський курінь (реорганізований у 2 Запорізький курінь), на чолі якого бере участь у приборканні січневого повстання більшовиків. Після укладення Берестейського миру 2 Запорізький курінь, випереджаючи німецькі війська, 02.03.1918 увійшов до Києва. 04.03.1918 направлений на більшовицький фронт, у березні визволяє Гребінку, Лубни, Ромодан, Полтаву. З 12.03.1918 командує 2 Запорізьким полком, з 10.04.1918 Кримською групою Армії УНР, яка 22.04.1918 визволила Джанкой, 24 квітня – Сімферополь. У червні 1918 р. дивізію П.Болбочана відправлено в район Слов’янська, де протягом трьох місяців запоріжці вели виснажливі бої з більшовиками. У листопаді 1918 р. перейшов на бік Директорії УНР, підтримав антигетьманське повстання. Категорично виступав проти спільних дій з більшовиками, вважав, що варто боротися лише за «самостійну демократичну Українську Республіку, а не за єдину Росію, яка б вона не була, монархічна чи більшовицька». У грудні 1918 року Директорія УНР призначила Болбочана командувачем Лівобережною групою Армії УНР, яка протистояла наступу Червоної армії. Був успішним командиром, користувався повагою підлеглих, викликав заздрість у воєначальників-кар’єристів та ненависть у ворогів. За П.Болбочана («живого чи мертвого») більшовики обіцяли 50 тис. крб. Після вимушеного відступу військ Болбочана з Харкова полковника звинуватили у здачі міста Червоній армії без бою. 22.01.1919 його усувають від командування корпусом та заарештовують. 26.01.1919 в Києві він оприлюднив листа, в якому писав: «Бідна Україна, ми боремося з більшовизмом, весь культурний світ піднімається на боротьбу з ним, а український новопосталий уряд УНР йде назустріч більшовизмові й більшовикам!.. Ви не можете розібратися в самих простих життєвих питаннях, лізете в міністри, отамани, лізете в керівники великої держави, лізете в законодавці …».
«Запоріжці» не раз вимагали повернути їм командувача. Після зустрічі з С.Петлюрою повертається до військової справи, але 10.06.1919 за наклепом про підготовку заколоту знову заарештований. За вироком військово-польового суду від 12.06.1919, розстріляний на станції Балин (нині – Хмельницької області) 28.06.1919, де і похований. На вшанування пам’яті П.Болбочана в с.Балин встановлено пам’ятний знак, названі вулиці у Києві, Дніпрі, Харкові, Львові, Луцьку, Житомирі, Хмельницькому, Полтаві, Запоріжжі, Броварах.
Ілюстрації з мережі Інтернет